Романенко Дмитрий
Шлях додому
Вітер літає по світу, Хмари турбує у небі, Тихо нудьгує в повітрі. Та він згадав мати обличчя,
Як вони в квачика грали., По між земель всього світу Та як ушкварив додому. Через землі,до солодких обіймів