На головну

За древо роду

В саду квітучім шелестять рослини –
Зелене листя на собі тримають,
Отак уся згуртована родина
Духовністю Вкраїну зігріває.
Від прадіда, від козака-героя
Вона завзята славою і честю.
Як спалахи зірниці світової,
Всяк час горить, мов сяєво воскресле.

Що без родини доля українська?
Лиш згублена краплина в океані.
Та батьків голос, пісня материнська
У бідах і тривогах не здоланні.

Величний роде! Ти даєш наснагу,
Нескорено крокуєш до вершини.
Козацька гордість, мужність і відвага
В тобі пульсують подихом єдиним.
І не здолати!
                          Ні! Не подолати
Твою могуть, освячену Всевишнім.
Іще не раз ти будеш веснувати,
Як українські білопінні вишні.

Родино вічна! Слався над віками,
Вертай до нас цілющість заповітну.
Свічки палають у Святому Храмі,
За древо роду в Україні рідній!