На головну

Миколі Гоголю

Хто сказав, що він для нас чужинець?
Хто сказав, що він не українець?
Гоголь й Україна – нероздільні
І йому тут дихалось привільно.

Зеленіє диво-Полтавщина,
Зацвіла Василівка царинна.
Чудесами вечорів і ранків
Гомонить хвилююча Диканька.

Розшумілись ярмарком, як хмелем,
Говіркі Сорочинці веселі,
Там рудий Панько розповідає
Оповідки чарівного краю.

Звичаї народу величаві
Знов у нашій постають уяві.
Образом живим Тараса Бульби
Проникаймось трепетно і любо.

Гоголе, наш люблячий земляче,
Безрозсудну відверни незрячість,
Бо в тобі горить не марнославно
Наше предковічне Православ'я.

Я свічу запалюю у храмі,
Йду до тебе мудрими стежками,
Щоби зникли бездуховні стужі
Та були живими наші душі.

← назад