На головну

Пісенна спадщина Дмитра Луценка

До Дня народження
Незабутнього поета-пісняра.

"Мамина вишня", "Києве мій" –
Гімном великим до неба злітають.
"Золотом осені" в тиші дзвінкій
Душу народу добром напувають.

"Фронтовики" за Вітчизну у бій
Ревно ступають крізь сум і трагічність.
А між солдат у мовчанці німій
"Вітер веде бойову перекличку".

"Мати старенька іде на курган",
В сни прилітають живі "Побратими",
Хлібом і піснею повниться лан,
Біль і страждання застигли в "Сивинах".

"Ой, не шуми ти, калинонько, знов",
"Хата завмерла, його біла хата" –
Чується серцем Полтавця любов,
Що рідну землю зуміла обняти.

"Спадщина мила, така дорога",
Вирієм сонячним "Гуси летіли",
"Пісня про щастя" до болю легка
Знову Любов'ю садки обігріла.

Донечки втрата "До горла клубком
Котиться чорно в німому розвої.
Ночі, як льон, за печальним вікном,
Тільки немає і досі спокою".

"Як я люблю тебе" – чути в гаях.
І "Солов'ї невгамовні" співають.
В небо зліта – "Україно моя!",
Пісня Луценкова душі єднає.

Слово останнє Дружині своїй
Осінь ніколи забрати не зможе.
Вічний Пісняр у пошані людській
Душу й мою ще не раз розтривожить.

Києве, слухай, твій гімн залунав!
Сина свого не забудь, Україно!
В сурмах добра наш народ заспівав
Пісню Луценкову – пісню нетлінну.

← назад