На головну

Нема політикам довіри

Нема політикам довіри,
Що нас заводять у кути.
Уранці, вдень, у час вечірній –
Молюсь, щоб прірву перейти.

І сам словам шукаю ради,
Страшні думки на шмаття рву.
Ці днини зовсім безпорадні
Не уві сні, а наяву.

Далеко я в житті не скептик,
Та мучить правди гіркота:
В незрозумілім цім вертепі
Духовна висне сліпота.

Не вожаками – владарями,
Стають для нас катюги ті.
Вони усі керують нами,
Забувши істини святі.

А Бог все бачить, Бог все чує –
Як натерпілись у біді.
За те що свій народ мордують –
Вони постануть на суді.

Не проклинаю мародерів.
Але до правди знов горнусь,
Без божевілля та істерик
За Україну я молюсь.

Бо до добра не йде їх стежка,
Не вгамувати ненасить.
Та час неспинний, час безмежний
До суду Божого спішить.

← назад