На головну

Живу Вкраїною своєю

Душевним написалися пером
Не ті верлібри заважкі та строгі,
А ті слова, схвильовані та добрі,
Щоб зла не знав роз'ятрений огром.

Не прагну записатись в королі
І стати наймудрішим корифеєм,
Я весь живу Вкраїною своєю,
Душею припадаю до ріллі.

Спустошеність не хочу я нести,
Між чорноти, журби та гайвороння.
А хочу небу простягнуть долоні
І правду Божу в світі зберегти.

Мені так часто боляче бува
Та я крізь біль звертаюсь до Людини.
Лиш не впади нескорена твердине,
Допоки слово ллється і співа.

Я не святоша. Я такий, як є –
Із усіма спілкуюсь наодинці.
Молюсь за дні майбутньої пшениці,
За весь мій рід, що сил мені дає.

І очі мами, і народу міць –
Усе в мені по венах розлилося.
А слово прокидається колоссям
Над вируванням гроз та блискавиць.

← назад