На головну

Поза часом

Поза часом живу, в іншім вимірі,
Де говорять святі письмена.
Добротою шляхи свої міряю,
Щоби впала холодна стіна.

Не кидаюсь у хащі політики,
Зневажаю щоденну олжу.
Я словами – вогненними квітами,
Від неправди любов бережу.

Благодатність дороги народної
Не зазнає кінця і межі.
Струменіє стосилою одою
Рідна пісня – не звуки чужі.

І нехай собі хтось надиктовує
Безроссудний жахливий модерн –
Добрим шляхом ступатиму знову я,
Не помітивши болю від терн.

Дух зійде як Святе Богоявлення,
Упаде жалюгідність мари.
Тільки слів непотьмарене сяяння.
Мій народе! Молю – говори!

Від Карпат і до Криму проноситься
Єдність наша у дзвонах церков.
І до серденька кожного проситься
Найсвітліша Господня Любов.

← назад