На головну

У тиші

Хто там за дверима
Привидом мовчить?
Може, гнів незримий
Падає в ночі?
Може крику нитка
Рветься, як струна?
Хто ти? Де? І звідки?
Ти – моя вина!

Морокова сутінь
Зайде у під'їзд.
З випитої люті –
Неминучість сліз.
Ні! Стривай! Послухай!
Горем не кляни.
Бо Святого Духу
Мало у вини!

Може, я ще встигну
Сходами пройти?
Може, дужче крикну:
" Муко! Відпусти!"
Затиха будинок –
Голос, як луна.
Хто там за дверима?
Мука? Чи Вина?

Келихом розбитим
Проводжаю ніч.
Хочу знов любити
Усмішку облич.

← назад