На головну

Праведні і горді

Осьмачка, Стус, Теліга, Ольжич –
Такі правдиво-голосні,
Що не любити їх не можна,
І не співать про них пісні.

Не залишили час безслівним,
Створили істину нову.
І їх думки надійно вірні
Журбу спізнали світову.

На всіх дорогах – перелогах:
Від суєти – до правоти.
І що із того? Що із того,
Що так судилось важко йти?

Зостались праведні і горді,
Віддавши часові своє.
І стали врівень із народом,
Що шану Слову віддає.

← назад