На головну

Вічний шлях

Бреду, бреду до тих воріт
Крізь всі століття і епохи...
Щемить душа у білий світ.
Ой, відпочити б їй хоч трохи!

Крізь плач Голгофи за Христа
В собі я чую смерті виклик.
Змарніла істина проста,
Що між людей ранюче зникла.
Далекі вислови дідів
Згадаю я, та пізно стане.
Бо втратив я багато слів,
Які болять, як справжні рани.

Несу я хрест за всіх людей,
За ворогів молюсь вустами.
Хай пройде час моїх ідей –
Я все ж прийду, прийду до Храму!

← назад