На головну

Віра у Пісню

Із темряви думок, в освітленість поезій.
А потім до Пісень, бо вірую у них...
Щоб співами були річок славетних плеса.
Щоб там, де рід живе, мій Голос не затих.
І не шукайте світ, де б Пісня вже замовкла,
Де б відголос не плив Марусею Чурай.
Із весен гомінких – до кольорів пожовклих,
Не втомиться душа співати через край.
О! Тільки зачерпніть краси з мойого співу –
І далі понесіть у пригорщі віків.
Щоб навіть Скіфських Баб, стояння мовчазливе,
Всесиллям огорнув мій настроєвий спів.
Із темряви думок... Спинитися не годен.
Занепад і зупин не вимір для Пісень...
І там, де Пісня є, дорога для народу,
Веде з густих темнот у світанковий день.
Інакше не кажіть... Беззвучність горло тисне.
Задуха всіх мовчань поникла в темноті...
А я завжди живу із Вірою у Пісню –
Співаю кожну мить в стражденному житті!

← назад