На головну

Сміх і сум

Сміюся –
                Мого сміху не спиніте.
Сумую –
                Мого суму не торкніть.
Серед зими живу пахучим літом,
Яке вуста медами солодить.

То тільки сніг –
                Завія тимчасова, -
Оце і все над берегом чекань,
А я сміюся гроном калиновим
І сум прошу: так боляче не рань.

Там поїзди.
                Там колії не змерзли
І я крізь зиму їду, мов транзит,
Щоб сміх і сум, які в мені не щезли,
Взялися буйством зеленавих віт.

← назад