На головну

Спинися, літечко

Спинися, літечко, спинися.
Ну, як мені тебе прохать?
Багрянцем вишні зайнялися,
Дерева осінню горять.

Ну, як мені тебе благати,
Щоб ти від мене не пішло?
І все ж я мушу відпускати,
Хоч сум ятрить моє чоло.

З вітрами знов співають сосни,
Вже голоси осінні в них.
Відходить літо медоносне,
Лишивши спогад днів сяйних.

Стою у тихім завмиранні,
Дивлюсь на ріки голубі.
Ще гріє душу осінь рання,
Ще не згасає у журбі.

Чому ж ти, літечко, відходиш?
З осіннім ранком подружись.
Не підкидай нам прохолоди,
А просто з нами залишись.

Не чує літо. Пригасає.
Легеньким променем маха.
Веслує вересень, лягає… –
Мою поезію торка.

Ще не зима, не треба суму,
Торкнися, літечко, гаїв,
Бо я тобі в яскравих думах
"Прощай" сказати не посмів.

← назад