На головну

Світись

Зоря любові обпалила сльози,
І ми з тобою вічністю злились.
Крізь маячінь, крізь бурі, крізь морози
Сонцями літ над берегом світись.

Не пролети, не пробіжи прожогом,
На смуток днів мене не наверни.
Як запахтять житами всі відроги,
Своїм цілунком радість поверни.

Не дай розлуці розпачем пролитись,
Собою невимовність затули.
Ніколи я не зможу погасити
Ті почуття, що ранком зацвіли.

Бо ти лишилась піснею моєю,
Яка до серця юно прикипа.
Життя мого безкраю одіссею
Без тебе закриватиме журба.

Твоя любов для мене неминуча,
І снігові вогню не загасить.
Як вічне сонце на високі кручі
Не перестанеш ти мені світить.

Як зайнялось очей палахкотіння,
І ми з тобою до небес знялись.
Як літо у малиновім цвітінні
Світись для мене – кожну мить світись.

← назад