На головну

Вища простота

Ми не вчимось на помилках чужих,
А каяття лишається так мало.
Не вiдчуваєм, як пiдступний гріх
У наше тіло знов встромляє жало.

Ми губимось у нетрях всіх безсонь,
Не зваживши потрібні "за" і "проти",
А сивина торкається до скронь,
І дійсність грає на фальшивих нотах.

Та все-таки приходить мить ота,
Яку Господь викрешує для мислень:
Любов творити – вища простота,
Щоби над нами ницість не нависла.

← назад