На головну

Свій рубіж

Бува, зайдусь пекучим щемом –
Своїм народом затужу.
Життя диктує теореми,
А мудрість зникла за межу.

Чому такі часи холодні?
Чому минуле нас не вчить?
І слово падає в безодню –
Стезю непевність нам чорнить.

Нагодувались глупотою,
Навірились чужим речам.
Такої істини простої
Не зрозуміти й досі нам.

Волає думка в мудрій книзі,
А ми на місці стоїмо.
Вбираєм бруд із телевізій,
Немов безрідні живемо.

І дивиться із неба предок,
І плаче день сумним дощем.
Ми, не створивши власне кредо,
Що поколінням принесем?

Та я все жду відлиг духовних,
Коли ударить слів капіж,
Коли правдиво – не гріховно
Ми відвоюєм свій рубіж.

← назад