На головну

Бережіть поетів!

Бережіть поетів – бережіть!
Бо усе на світі швидкоплинне.
Не кажіть їм прикре – не кажіть,
Щоб камінням не лягли провини.

Увійдіть в безсоння – увійдіть!
І побудьте в роздумах колючих.
Хоч піщину віри покладіть
На страждання їхні неминучі.

Не шукайте формул надважких,
Зупиніться перед невимовним,
Бо поети кров'ю слів живих
На вівтар кладуть себе жертовний.

Може, завтра вже не стане їх
І калинне почорніє гроно.
У безправних помислах своїх
Не наблизьте день армагедону.

Бо поети, світочі часів,
Із мовчання вічним проростають.
Оберніться, доки час не сплив
На пророчім, вищім небокраї.

Ланцюги апатій розірвіть,
І у цім покраянім злиденні
Бережіть поетів – бережіть,
Бо для вас живуть вони - стражденні!

← назад