На головну

У полоні брудних екологій

Екологія слова – відсутня ...
Нуль десятих, нуль сотих – нулі.
Отака розгулялась безлюдність,
Оминувши душевні жалі.

Екологія думки – пропаща,
Без молінь, без самих каяттів.
Бредемо по занедбаних хащах,
Де безчестя диявол зродив.

Екологія правди – мізерна –
На обмані царює обман,
А колючі поетові терни
Накриває байдужий туман.

І триває пришвидшене ралі
На одвічнім життєвім шосе.
Переплутані всі ідеали –
Нас модерність по колу несе.

Закрутилась оголена дійсність –
Наркотичний панує дурман.
Як безлико без рідної пісні
Там, де ницість диктує тиран.

А поети до вас промовляють,
А поети ночами не сплять.
На плечах щодобово тримають
Люті болі народних розп'ять.

Ні до чого їм слава лукава,
Тільки б слово до людства вросло.
Зупинімо ж гріховну безправність,
Доки дійство пітьми не прийшло.

Не написано ще епілогів,
Де завісу опустить мана.
У полоні брудних екологій
Тихо грає вкраїнська струна.

← назад