На головну

Словом і крилом

В дощі, у снігопади, в непрохідь
Не похилюся – як мене не тисни.
Моя зоря встає, мов Благовісник,
І жоден крук в мені не заячить.

У сотнях літ, в мільйонах міріад
Не просочиться безпричинна ницість,
Бо на вустах не тліє, а багриться
Рішуче слово, що не знає вад.

Ні холоду, ні люті, ні крижин,
Лише потоки вищості палкої.
Промінне небо істини святої
Пригорне сонце до людських хатин.

Я бачу Бога в позолоті риз,
Продовжуюсь, як стежка несходима.
Іду до людства кроками твердими,
Усіх смертей повік не боячись.

Хай нависають над чолом списи,
Хай зляться зими у своїх морозах –
Не чую їх - минаю всі погрози,
Є Божий глас крізь інші голоси.

Народе мій, із тебе я постав,
Будь Господом віки благословенний.
Розбиймо страх, пекучість і стражденність,
Щоб наш вогонь в скорботі не згасав.

Я шепочу Божественний псалом,
Відштовхуюсь від зла гріхопадіння.
Так гаряче молюся за спасіння –
Люблю народ і словом, і крилом.

← назад