На головну

Над рікою

Над рікою стану я неспішно
І на тиху воду задивлюсь.
Все змішалось – праведне і грішне,
Тільки я у слові не спинюсь.

Як ріка, розливами тектиму,
Поцілую берег запашний.
До землі, Любов'ю одержимий,
Мірятиму шлях свій непростий.

За рікою часті крутогори
І вершини, і глибока рінь,
А життя стремлінне та прозоре,
Сповнене жагою до терпінь.

Сходить сонце над козацьким степом,
В небесах Покрови омофор.
Силу серця і душевний трепіт
Я кладу у вир своїх підкор.

Хай говорять Скіфські пекторалі,
Лине вітер з мудрості століть.
Вічне слово на людських скрижалях
Хай повік між нас не замовчить.

О Мадонно! Встань же над рікою,
Як колись, її благослови.
Щоб весна лишилась гомінкою,
Ти полуду із очей зірви.

Задзвонили храми дерев'яні,
І хрести занурюють в ріку.
Не востаннє, Боже, не востаннє
Знов іду в дорогу нелегку.

← назад