На головну

Розмова

На хвилі одній, на одному мажорі,
У леті нестримнім важливих розмов
Я з друзями поруч у радості й горі
Торкаю вершини життєвих основ.

На гострім куті неминучого зламу,
Не в герці змагальнім, а в сяєві прощ,
Стою наодинці в цю мить з ворогами,
Закривши собою забруднений дощ.

Як іскорка звістки про весни прийдешні,
Подалі від зла та разючих годин
Хай кінь мій летить, а на ньому, як вершник,
Проміниться слово в мільйонах жарин.

Навіщо мені неживе і несправжнє? —
Від квітів з паперу тепла не знайду.
Із ворогом лютим, із другом найкращим
Розмову Любові довіку веду.

10 листопада 2007 р.

← назад