На головну

Не почужію

Ані до кого я не почужію,
Нікому шлях в житті не перейду.
Людину затулю од сніговіїв
І через кригу білу проведу.

Не зажадаю жодної відплати,
Аби лиш усміх дарували всі.
На кожнім кроці хочу я лишати
Любов свою у сонячній росі.

А десь кричать і нагло сквернословлять,
Та б’ють себе у груди «дикуни».
Живуть для себе, гордовито мовлять,
Що можуть все у всесвіті вони.

Вони купити здатні дачі й вілли.
В них Україна з молотка іде.
Їх очі без любові здичавіли
І за народ сльозина не впаде.

Не доведи, мій Боже, так прожити!
Мене з моїм народом залиши.
Не зможу я ніколи почужіти
І світ благаю ревно: «Не гріши!»

Переболю за всіх важку пекельність,
Не розіб’ю ласкавість на друзки.
Чужинцем не блукатиму в пустелі,
Кажу усім — не буде навпаки.

Я із народом у біді та скруті,
Мені ніхто на світі не чужий.
Любові крил мені вже не згорнути,
Політ добра не зупиню я свій.

26 лютого 2009 р.

← назад