На головну

Землиця любимої мами

Миколаївська область — Південного Бугу шуміння.
Охоронці-тополі так люблять розлогі степи.
Медоноситься літо в натхненнім краю солов’їнім,
А до неба піднялись живі колосисті снопи.

І відлуння війни, і такий дорогий образ діда
У собі я несу наче спадок років бойових.
Чую поклик села, до якого не вперше приїду
Поклонитись хатинам, могилам при вербах старих.

Хай у місті родивсь, та весь присмак селянського поту
Я шаную до болю, люблю до сльозин вогняних.
Тут луна колискова, як вечір, насуне дрімоту.
Тут співатимуть півні у ранках своїх золотих.

І подвір’я усі запахтять ряснотою шовковиць,
Вийде бабця з-за хвіртки, а дід враз на руки візьме.
Ластівки біля хати кружлятимуть знову і знову,
Та затишна розмова задумливе серце пройме.

Миколаївська область вітає медами й хлібами,
Качаном кукурудзи, ужинком від зібраних жнив.
Пригорни мене ніжно, землице любимої мами,
Обігрівши родинно, як доньок своїх і синів.

4 листопада 2008 р.

← назад