На головну

…Бо вічний вогонь
Прометея горить

У мене не буде останнього твору,
Останньої пісні повік не створю.
Писатиму вічно про вільні простори,
Бо я, мов вогонь Прометея, горю.

До сьомого поту, до крові кипіння,
Щоб грали оркестри у серцебитті,
Я буду долати всі втоми і ліні,
Та з болем своїм не лишусь в самоті.

І прикрості вираз мене не поранить,
По згарищах марно не стану брести.
Між зла та насильства жорстоких тиранів
Зійду волелюбним вогнем ясноти.

Нехай не голосять печалі надривно —
В мені, як ніколи, бурхливість кипить.
Останнього твору не буде все рівно,
Бо вічний вогонь Прометея горить.

← назад