На головну

Серцю знову хочеться любить

Від Ялти до Алупки, крізь Місхор
Лечу увесь сміливим Джонатаном.
Відкинувши набридливий мінор —
Мажором усміхаюся кримчанам.

В польоті цім жагуча широта
Переплилася з прагненням первинним.
На зір лягла скеляста висота,
Гніздо запроменіло Ластовине.

Нема кінця блакитній далині,
Кудись зникають всі темнющі нетрі.
Я бачу у казковій дивині
Між інших гір красується Ай-Петрі.

І не можливо крил моїх згорнуть,
Під ними море хвилями вирує.
А кораблі незаймано пливуть
До тих причалів, де любов панує.

Тримаю літо за прозору нить,
Журбу свою об радість розбиваю,
Бо серцю знову хочеться любить,
Коли воно від моря завмирає.

← назад