На головну

Гладить Євпаторія волосся

Там на Україні неповторній
Крим мені обійми розпростер.
Хвиля б’є в мого дитинства дзвони
І мене хвилює дотепер.

Серед див незлічених приморських,
У іскрінні золотих пісків
Гладить Євпаторія волосся
Чудодійним дотиком вітрів.

А над морем небо яснолице,
З поглядом замріяно-палким.
Рідне місто щедрістю святиться
Споконвіку у житті моїм.

Із дитинства в юність я крокую —
Не одне ще літо проживу.
Та лиш тут я з морем затанцюю
Під його мелодію живу.

Крики чайок і пісні прибою —
Музика південна полонить.
Місто це натхненною порою
Вже мені повік не розлюбить.

← назад