На головну

Люблю коли над морем вечоріє

Люблю коли над морем вечоріє,
Коли зірки спалахують над ним
І місяць, мов обручка, золотіє,
Проклавши стежку маревом живим.

А я у тому не мала частина,
Несу себе в окрилену безмеж —
Польоти всі, незаймано чаїні,
В моїх словах перебувають теж.

Там обрій темно-синій даленіє,
Немов у нім поезія співа —
Люблю коли над морем вечоріє
І щастя мить до серця доплива.

← назад