На головну

Мрія

       «…Не хочу ні влади, ні слави —
       Отак би прожити на світі…»

       Микола Луків

Не жадаю славоньки сліпучої,
Фраз красивих і рясних пишнот…
Тільки б милуватись тими кручами,
Що цілують даль морських широт.

Не потрібні гучності й овації,
Я на них би залюбки змінив
Милозвучні в хвилях варіації,
Що Південний вітер підхопив.

Там, у горах, трави всі зарошені,
Кара-даг співа і Коктебель,
Та легка задумливість Волошина
Не зникає між мрійливих скель.

Так би жити у краях натхненності,
Зустрічати білі кораблі,
Заховавши вірші від буденності,
Богові молитися й землі.

І не треба слави нам сліпучої,
Від якої мало насолод.
Гляньте, мрія світиться над кручами,
Запаливши даль морських широт.

← назад