На головну

До моря

I
Втомившись від щоденної напруги,
Жагою таємничих спілкувань
Поїду я до моря, як до друга, —
Прийду на берег мрій і сподівань.
Прокинусь рано, сонцю усміхнуся,
Забуду грізність буднів нелегких,
І подивуюсь — радо подивлюся
У синю даль світанків запальних.
А може, там новітні Магеллани
Пливуть на зустріч бурям і штормам,
Про них доносять чайки та баклани
Щасливу звістку тихим берегам.

II
В очах моїх проміниться замрія
Та усміхи не сходять із лиця.
Засвічуюсь, сяйливо яскравію
Від кожного Святого промінця.
На хвилях грає Божа позолота,
Я власним кроком заміряю дно,
Немов збираю веселкові ноти
У пісню, що солодша за вино.
Крізь суєту, нечулість та напругу,
В годину найсвітліших поривань
Поїду я до моря, як до друга, —
Прийду на берег мрій і сподівань.