На головну

Трояндовий орган

Зачаїлось в троянді звучання органу,
Глибиною століть я відлуння відчув…
Ну, а ти задивилась у радісний ранок,
Із якого до тебе, мов жайвір, лечу.

Боже мій, як фонтани дзвенять ручаями
І трояндовий квіт до долонь припада!
Відчинились ворота небесної брами —
Ти стрічаєш мене золота-золота.

Я беру твої руки, до вуст пригортаю,
Не змовкає над нами вселенський орган.
Запашні пелюстки нам стежки застеляють,
І витає в повітрі ранковий дурман.

Не важливо, в якому ми будем столітті,
Тільки б вічно цвіла чистота почуттів.
Ти моєю Любов’ю навіки зігріта,
Ти трояндо моя, із священних садів.

← назад