На головну

Україні

Україно, не бійся!
Україно, вставай!
Не лиши серед нас ворожнечі.
Розділи між усіх доброти коровай,
Чути дай вільний голос лелечий.

Нам печуть Твої рани…
Всі болі страждань
Ми у душах своїх відчуваєм.
Нене рідна! Світися зорею світань,
І розквітни щедротами раю.

Вже достатньо кривавих каліцтв, зубожінь,
Досить нам скверноти та сваволі.
Бо настала пора наших власних прозрінь,
Що виводить усіх із неволі.

Хліб і пісню, і слово навік збережем.
То священні Твої заповіти.
У джерелах дзвінких золотавим ключем
Хай прокинеться прагнення жити.

Україно! З Тобою народ Твій та Бог,
Ти ж для нас — найдорожча Святиня.
Не корися неправді! Не йди до знемог!
Зарясній у червоній калині!

Хай полине привільно з далеких усюд
Твоя мова, напоєна дзвоном.
Хай помолиться весь розтривожений люд
На портрет Твій, немов на ікону.

Нене рідна! Для нас Ти — заквітчаний рай
І Любові зацвіток яскравий.
Україно! З колін із народом вставай,
О, СВЯТА НЕЗАЛЕЖНА ДЕРЖАВО!

← назад