На головну

Моє мистецтво

Вечоровий Київ, Поцілунок-міст —
Одяглися Липки в жовтий падолист…
І горять багрянцем сни понад димами,
Ніби воздвигають пурпурові брами.

Музика класична грає із глибин,
Давній парк скликає до своїх царин.
Оркестрове ложе золотих симфоній
Розкішшю укрите в ліриці бездонній.

Жовтень не знімає золотистий фрак,
Осінь з ним вальсує при малих вітрах
І читає вірші до нестями духу.
Тільки, перехожий, зупинись… Послухай…

Падає жовтавість у звучанні струн,
Скільки ще зосталось тих мелодій-лун?
Признаюся щиро при вечірнім небі:
«О, моє мистецтво! Я горю для тебе.»

← назад